Історія INTERNET починається з 1969 року, коли Міністерством
Оборони США було ініційовано створення першої локальної мережі під назвою
ARPANET (адміністрування передових дослідницьких проектів). Метою цих
досліджень було вивчення можливостей об’єднання ресурсів багатьох комп’ютерів в
єдиній системі. Спочатку мережа складалась з
чотирьох комп’ютерів (трьох в Каліфорнії
та одного в Юті). Створення ARPANET було експериментом уряду США в галузях
мереж комутацій пакетів. ARPA, (Department of Defense (DOD) Advanced Research
Projects Agency - Агенство Перспективних досліджень Міністерства оборони США),
який пізніше став називатися DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency),
об’єднало дослідників, надавши їм можливість колективно використовувати
апаратні і програмні ресурси, бази даних, та іншу інформацію. Через деякий час
до ARPANET були підключені інші експериментальні мережі: PRNET (packet radio) і
SATNET (packet satellite). Об’єднання мереж було реалізовано з використанням
розробленої спеціально для цієї мети технології міжмережної взаємодії TCP/IP,
фінансованої DARPA. Ця мережа з’єднувала науковців, задіяних у військовій
тематиці, з окремими комп’ютерними центрами. В 1986р. Міністерство оборони
розділило цю систему на дві підсистеми – військову і цивільну (ARPANET і MILNET
) у зв’язку з проханням науковців США, але з’єднання, зроблене між мережами,
дозволило їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з’єднання було названо
DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне з’єднання
почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet мала поява
Ethernet технології - технології локальних мереж. Це дозволило підключати до
ARPANET не тільки окремі комп’ютери, але і локальні та корпоративні мережі
великих організацій. На початковій стадії розвитку доступ до ARPANET
обмежувався військовими та організаціями, які працювали за контрактом з
військовими, університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х
років була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські
колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп’ютерів,
працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET - всесвітню мережу
телеконференцій.
На початку 1980-их років з’явились такі мережі, як Computer
Science Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та
дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки спеціальним
з’єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися інформацією між
різними мережами.
Наступний важливий момент в розвитку INTERNET пов’язаний з
створенням в 1986 році мережі Національного Наукового Фонду США, мережі NSFNET
(National Science Foundation Network). Використовуючи існуючу
ARPANET-технологію, NSFNET об’єднала дослідників всієї країни п’ятьма
суперкомп’ютерними центрами у провідних університетах США, зв’язавши їх між
собою 56 КБіт/сек телефонними каналами зв’язку, що на той період часу було
неймовірно швидко. В подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В
кожному регіоні кожен університет з’єднувався із своїми найближчими сусідами. В
результаті таких з’єднань створилась єдина комп’ютерна мережа США. Зв’язок
університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід зазначити, що в
цей час суперкомп’ютери були в розпорядженні тільки військових і розробників у
великих організаціях. Створення потужнішої мережі, зв’язаної швидкісними
каналами зв’язку викликало масове під’єднання до NSFNET різних регіональних,
університетських, академічних мереж по всій країні. На сьогоднішній день до
NSFNET під’єднано близько 20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті
замінила і витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої
функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і CSNET,
абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп’ютерних технологій, масово
перепід’єднались до NSFNET. CSNET припинила своє існування в 1991 році.
Значне зростання мережного трафіку і кількості під’єднаних до
мережі абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987
році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і розвиток
NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка складалася з 13 територіально розподілених центрів, об’єднаних між собою вже цифровими швидкодіючими каналами зв’язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек. Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc), створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET: Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI
Communication Corporation.
На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність
фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і
мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна частина
мережі функціонує на каналах зв’язку T3 швидкістю 45 Mbps.
Глобалізація INTERNET.
В подальшому до мережі INTERNET почали під’єднуватися комерційні
фірми. Мережа перестала працювати тільки на військових та вчених і стала
виконувати і комерційні функції. З точки зору користувача в INTENET працюють
постачальники послуг, які підтримують інформацію на серверах, і споживачі цих
послуг – клієнти. Взаємодія постачальників з споживачами здійснюється через
комутаційну систему з багатьох вузлів. Кількість користувачів INTERNET налічує
десятки мільйонів. В Європі відповідна мережа називається EUNET.
Комментариев нет:
Отправить комментарий